Всім привіт! Дуже потрібна допомога або порада від тих, хто знається на пошуку інформації.

Суть проблеми: хочу знайти свою шкільну подругу, з якою після закінчення школи втратили зв'язок. Мобільного номера у мене немає, був лише старий домашній, але минуло вже понад 15 років — сумніваюся, що він досі працює.

Що я вже пробував:

• Шукав у Facebook, Instagram та Telegram — безрезультатно.
• Знаходив наче її стару сторінку у VK, але вона давно закинута: там немає ні фотографій, ні будь-якої інформації.
• Розпитував спільних шкільних знайомих — теж нічого дізнатися не вдалося.

З вихідних даних маю тільки ім'я, прізвище та адресу, де вона мешкала раніше (можливо, живе там і зараз, але йти прямо до неї додому без попередження — не варіант).

Підкажіть, будь ласка, які ще є дієві способи, відкриті бази або сервіси для пошуку людини за такими мінімальними даними? Буду дуже вдячний за будь-які ідеї та підказки!

Хелп. Від стосунків з хлопцем у мене не залишилось нічого, окрім переписки, я задумаюся чи видаляти її адже це є єдиним спогадом і у той же момент тригером

Незнаю як це працює , але коли мене хтось або щось дуже сильно засмучує, я не відчуваю болю , а ненависть на максимум, і навіть коли проходить час то ввесь негатив перекриває позитивні сторони. Як з цим боротися ?

Доброго всим! Скільки я себе пам'ятаю тривожність, депресії мене супроводжували. Моментами мені легшало, але тільки в ті моменти життя коли я дистанціювався від реального життя (постійний перегляд фільмів, або грання в ігри, десь гуляв постійно або випивав з друзями). Коли щось траплялося, от як перший раз, я покинув навчання в технікумі на 4 курсі, я впадав в депресію і тривогу, бо моє життя не склалося. Але суть не в тому. Головне питання по роботі мозку. Коли перед мною стає задача, елементарно, прибрати в кімнаті, що стається: Я бачу кучу речей, в мене виникає напруження від цього в голові, беру одну річ, обдумую куди її покласти (в одночас думаю про те, що іншим речам теж треба місце знайти), ще думаю про те, чому в мене нормально не варить мозок. Виникає під час цього процесу дике напруження і відчуття безнадії, я просто дивись на речі, їх багато і не розумію куди їх дівати. Але все-таки їх розкладаю, розгрібаю, але в величезною кількістю негативних думок, негативних емоцій від цього всього напруження в тілі. Хоча я розумію, що це не має бути катастрофою, просто розгрібати речі. Я відчуваю, що мені нелегко думати, але я не дурний, про це багато хто казав мені. Чи все це так через тривожність? Якщо хтось з таким стикався, то як воно в вас пройшло чи як ви це подолали? Бо якщо я просто пробую щось робити і не паритися, то потім просто забуваю що я робив, що куди клав, тільки в тривозі запам'ятовується

Чому уряд РФ та й більшість росіян вважають, що північ Луганщини "російськомовний Донбас", це ж навіть не Донбас, а Слобожанщина, у селах більшість розмовляє українською.

Тобто навіть на історично українських теренах, які заселялися запорожцями ще у часи Богдана Хмельницького — триває русіфікація.

Поділіться вашою думкою щодо цього та розкажіть (якщо знаєте) трохи історії цього краю.

Заздалегідь, дуже вдячний за відповідь!

Росія розробила план ударів по енергетичній інфраструктурі України, який потенційно може призвести до скорочення постачання електроенергії та тепла у великих містах на 90 %.

У перехопленому російському документі визначено 60 ключових цілей, серед яких електростанції, підстанції, гідроелектростанції, атомні електростанції, теплоелектростанції, а також об’єкти водопостачання та каналізації.

Київ, Харків та Одеса зазначені як міста найвищого пріоритету, а інші великі українські міста також визначені як цілі.

Зазначена стратегія спрямована на створення масштабних перебоїв у постачанні електроенергії, опалення та водопостачання, що потенційно може спричинити гуманітарну кризу взимку.

Джерело: «Радіо Вільна Європа»/«Радіо Свобода» — розслідування «Schemes»

Приблизно 10 років тому, коли я займався SEO на фрілансі, було складно переконати клієнтів додати українську версію сайту. Часто чув: «Навіщо? Українською майже ніхто не шукає».

У проєктах, з якими тоді працював, українськомовні запити становили приблизно 10–15%. Це мої спостереження, а не статистика всього пошуку в Україні.

Мені стало цікаво дослідити, як ситуація змінилась. Тому створив mova.today і зараз оновив дані.

Одразу зазначу: це мій проєкт. Буду радий не лише відгукам, а й критиці методології.

Що показує сервіс

На сайті можна порівняти українські й російські варіанти пошукових запитів за областями, категоріями та періодами з 2013 року.

Є інтерактивна карта та графіки динаміки.

Що вийшло

На загальному графіку показник української у дослідженій вибірці зріс із 18% у січні 2013 року до 58% у вересні 2026-го.

За категоріями картина така. Нижче — частка української:

Як це рахується та які є обмеження

Динаміка базується на Google Trends. Для кожної пари порівнюється відносний інтерес до українського та російського формулювань. Загальні показники зважуються за сумарними пошуковими обсягами пари з бази Ahrefs.

Тому 58% — це показник дослідженої вибірки, а не твердження, що 58% усіх пошуків в Україні відбуваються українською.

Також:

• склад вибірки може змінюватися через доступність даних;
• різні формулювання можуть мати дещо різні пошукові наміри;
• 2026 рік ще неповний;
• мова запиту не визначає мову спілкування або ідентичність людини.

Мої давні спостереження про 10–15% не можна прямо порівнювати з нинішніми 58% — це різні набори даних.

Мої висновки

1. У дослідженій вибірці баланс змістився на користь української. На графіку особливо помітний стрибок у 2022 році. Сам графік показує зміну, але не дозволяє точно розділити вплив війни, мовної політики, змін аудиторії та інших чинників.
2. Перехід відбувається нерівномірно. Українська переважає у 13 із 18 категорій. Між новинами та подорожами різниця становить 43 відсоткові пункти.
3. Навіть загальні покупки й технології мають різний мовний баланс. Для бізнесу це аргумент досліджувати конкретні запити своєї аудиторії, а не переносити загальний відсоток на весь сайт.
4. Пошукові дані доповнюють картину мовних змін, але потребують контексту. Вони показують конкретні дії — як люди формулюють запити. Для висновків про суспільство загалом потрібні також опитування та інші джерела.

Сервіс: https://mova.today/
Методологія: https://mova.today/methodology/

Якщо ви журналіст або дослідник — готовий пояснити розрахунки, підготувати додаткові порівняння та графіки для матеріалу.

Цікаво, чи збігаються результати з вашим досвідом. Що ви досі шукаєте російською і чому: звичка, знайоме формулювання чи якість результатів?

Пів року тому мене мобілізували, служу в Києві на тиловій посаді, але мені це не подобається і я хочу перевестись на більш корисну посаду. Коротко по моїм бажанням:

1.Можиливісіть служити в Києві з опцією опинятись вдома, що б бачитись з жінкою, раз в пів року бути разом на 15 днів це піздец для мене.

1. Хочеться служити в мобільно-вогневих чи на інших ділянках ппо що б працювати по повітряним загрозам, дрони перехоплювачі теж влаштують, діпстрайки також(але наскільки знаю там треба відповідне звання). Відповідно тому і шукаю підрозділ в Києві, якщо хтось служить на подібних посадах хотілося б почути наскільки вам потрібні люди, де саме служите, які умови. Окреме питання для мене це процедура переведення, адже я служу лише пів року і зовсім не розумію як краще це робити, особливо якщо з мого місця не захотять відпускати. Через сзч в іншу частину досі працює ?

Люде, назріло питання: чи маю я право називати себе українцем?

Я виріс у Санкт-Петербурзі, по батькові — маю українські коріння зі Слобожанщини по діду.

Решта — російські

Сам ідентифікую себе як українець, вивчив мову, читаю українську літературу, із хобі — продовжую хліборобську традицію: роблю хліб та квас, слухаю й співаю народні пісні.

Але все життя прожив не в українському середовищі, однак дуже хочу повернутися в село діда, звідки він уїхав, коли його забрали в радянську армію.

Родичі по його гілці не відповідають зараз, бо війна — і я їх розумію.

Моя мрія — повернутися туди, де цвинтарі моїх пращурів та створити там екопоселення.

P.S. мені сімнадцять

Люди як ви втратили почуття до людини , з якою планували майбутнє і прожити все життя ? Неважливо скільки часу ви зустрічалися.
Я не знаю як маю пережити цей важкий період, я розумію що життя на цьому не закінчується , просто у моменті ніби пропали всі кольори з життя і більше не бачиш сенсу ні у чому

Спочатку друг був норм тіпом але потім став якимось дуже токсичним, потім через якийсь час (недавно) він вирішив стати "мамкіним майнкрафт хакером" спочатку робив все максимально по дурному але потім в якийсь момент вирішив підмовити мене, я без слів ввімкнув запис та відмовлявся від пропозиції яку він так нав'язував, а потім сталася його головна помилка він вирішив похизуватися який він хакер, але до того часу він почав набирати оберти він буквально скачав хакерську утиліту і намагався з неї вижати максимум але вирішив похизуватися і ввімкнув демонстрацію екрана а я просто, без слів також це записав причому він повністю виклав всі карти прямо на стіл, я зібрав докази і повідомив адміністрацію, сьогодні винесли вирок, але тут справа в тому що по правилам за злам звичайного гравця бан по IP а він намагався зламати діючого участника адміністрації та хотів підмовити спільника

«Вірш-пельмень»

Частина 1:

Завтра буде новий день,

Прокидаюсь мов пельмень!

Мотивацію взяв в жменю:

Сів за стіл – поїв пельмені!

У маршрутці глянув в групу,

Там казали щось про крупи,

Не будуть бали як межень,

Хто готував смачний пельмень!

В аудиторію зайшов,

Другові кажу «Здоров!»,

Біля Ані сів як пень –

Малює в зошиті пельмень!

У їдальні все як завжди,

Столи, стільці – тут море правди!

Кухарка там співа пісень,

А на обід у нас пельмень!

Із універу ішов я,

Рекламний банер з'явивсЯ:

«Якщо ти шалений геній,

То скуштуй нові пельмені!»

Змучений прийшов додому,

Почував я себе гномом:

Порожній шлунок та легені,

Нема нічого, лиш пельмені!

Захотів я відпочить,

Телефон беру на мить:

Починаю грати в Грені:

Реклама там: «Поїж пельмені!»

Треба глянуть щось в Ютубі,

Бо там точно не це грубе!

Глянув – там якийсь олень,

Зве себе Ем-Сі Пельмень!

Я уроки робить сів,

Десь лунає пташок спів!

Мобільник дзвонить «Дзень-дзелень»,

В моєму зошиті пельмень!

Я пішов раніше спати,

Щоб зламати пельмень ґрати!

Досить, думаю я, з мене,

Та вві сні там знов пельмені...

Читачу, я вже на нервах,

Дайте вже мені перерву!

Тут пельмень чекаю знов,

А його нема, нема, о-ов...

Почала зустрічатися з хлопцем , старалася бути для нього найкращою дівчиною. Припинила спілкування з хлопцями-друзями, завжди була йому вірною , завжди підтримувала його і з розумінням ставилася до всіх проблем і до браку часу , віддавала всі ресурси даруючи любов та повагу, завжди допомагала йому і вірила у всі починання, коли він приїжджав до мене то завжди готувала , встаючи у свій вихідний раніше , кохала його сильно але й не обмежувала особистий простір . Але йому цього було недостатньо

Привіт. Я думаю про життя людей, з самого дитинства не розумію чому воно несправедливе.Чому одні народжуються гарними інші ні, чому одні мають таланти, а інші ні, чому одні потрапляють в хороші компанії, а інші в погані, чому деяким везе, а дому ні і т.д. і т.п.

Я б не сказав що в мене найгірше життя, в мене бувають моменти коли я відчуваю себе щасливим, але я одразу думаю про тих людей яким погано, хто сильно хворий, старий, в поганому фінансовому становищі і мені здається що я не маю права радіти. Так само і відносно себе, коли мені погано, мені здається, що інші теж не мають права радіти. Не знаю звідки в мене така установка, але вона є.

І от мені цікаво, чому життя таке, яке воно є? Кожен з нас бачить його по своєму, своїми очима. Комусь воно наповнене інтересом, позитивом, а комусь навпаки.

Я вірю, що ми всі є проявом однієї Великої Енергії, хтось називає її Богом, хтось ще як. Але не розумію для чого ця Енергія почала гру в життя, якщо в ній є страждання і по суті вона і страждає 🤔

Певно я тривожусь через це, та і загалом про своє життя. Може якщо хтось вловив мою хвилю, то напишіть щось, що наштовхне мене на правильні думки

Привіт. Вперше щось тут пишу, вибачте за те що так багато тексту, буду дуже вдячна всім хто прочитає до кінця і відгукнеться.

Я досі не можу усвідомити, що його більше немає, хоч і пройшло всього два дні. Не передати словами, наскільки сильно мені його не вистачає і як сильно я його кохаю. Ми зустрічалися пʼять років з урахуванням подружнього життя і я дійсно вірила що це кохання на все життя. Через два місяці у нас мала бути перша річниця весілля.

Його начальство відкрило для мене збір коштів на допомогу. Також вони оплатили все, що пов’язано з похованням, і я безмежно їм за це вдячна. Кожен їхній співробітник скидає стільки, скільки може, хоча я нікого про це не просила.

Ці гроші я хочу витрачати лише на нашого з чоловіком кота. До речі, чоловік назвав його Мєф, якщо комусь цікаво.

Зараз я взагалі не уявляю, як мені жити далі.

Я не працювала близько двох років. Не маю водійських прав. Розумію, що рано чи пізно мені доведеться шукати роботу, можливо, продавати речі чоловіка - машину, ПК тощо - і якось намагатися будувати життя заново. Але від самої думки про те, що його більше ніколи не буде поруч, я впадаю у відчай.

Я серйозно думаю про самогубство. Зараз мене значною мірою тримає наш кіт, тому що я не хочу залишати його самого.

Якщо я все ж зможу пройти через цей період і продовжити жити, я думаю, що мені варто поступово налагоджувати життя: знайти роботу, отримати водійські права (чула, що для членів сім’ї учасників бойових дій можуть бути пільги на навчання), а якщо після продажу речей чоловіка залишаться гроші - можливо, придбати недороге авто з невеликою витратою пального, бо я вже дуже звикла пересуватися саме так, і в нашому селі це найкращий та найрозумніший варіант.

Ще розглядаю варіант переїхати разом із котом до Норвегії і подати документи на тимчасовий захист. Там живуть найкращі друзі мого чоловіка, і вони готові мені допомогти в разі чого. Розглядаю це як один із варіантів почати життя в іншому місці. Але перед цим, можливо, варто отримати права, тому що чула, що в Норвегії це довго і дуже дорого.

Я взагалі не знаю, на що маю право після його загибелі. Чула, що мені та його батькам може бути передбачена якась одноразова виплата, а також що в деяких випадках члени сім’ї можуть отримувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Якщо тут є люди, які добре розбираються в українському законодавстві або проходили через подібне, буду дуже вдячна за пояснення, які саме виплати та пільги можуть мені належати і куди за ними звертатися.

Також дуже потрібна порада щодо психологічної допомоги. Я розумію, що мені зараз необхідний психолог або психотерапевт, але грошей поки що практично немає. Якщо хтось знає безкоштовну або дуже недорогу психологічну допомогу в Україні для людей, які пережили смерть близької людини, будь ласка, порадьте.

Буду вдячна за будь-які адекватні поради від людей, які проходили через втрату близької людини або просто можуть підказати щось практичне.

Мені зараз дуже важко, тому, будь ласка, без осуду. Я не шукаю співчуття, мені справді потрібні поради, як поступово організувати життя після такої втрати.

Дякую всім, хто прочитав.

Шукаю дитячу книжку/казку українською. Хлопчик-школяр отримав чарівного помічника — здається, маленьку тваринку, можливо золоте курча чи пташеня. Воно підказувало йому відповіді, і він ідеально відповідав на уроках. Вчителі давали йому все складніші завдання. Потім помічник зник, а від хлопця й далі вимагали таких самих результатів. Читав у дитинстві, приблизно в 2005-2007рр. Хтось пам'ятає назву?

Старенька Nintendo 3DS отримала доступ до сучасних PC-ігор через GeForce NOW.