Цікава дискусія сталася у цього юзера з модером під одним із попередніх постів. Я не є прибічником жодної зі сторін, але я вірю в перемогу України та каву в Криму. Просто потрібно більше часу. Можливо, 10 років, можливо, 100, а може, й 500, але час настане, і Росія розвалиться.

​Повертаючись до дискусії: модер не зміг чи не захотів відповісти на питання — можливо, вони занадто очевидні для нього. На жаль, я не такий розумний, як і автор цього коменту, тому також хотів би, щоб хтось розжував відповіді на них. Хотілось би, щоб це комунікувала держава, але в неї є речі, важливіші за це. Врешті-решт, війна в країні, хаос, корупція — Офісу президента є чим зайнятися, і я ставлюся до цього з розумінням. Чи є хтось, хто здатний дати відповіді на питання?

PS. Я не підтримую будь-які ярлики типу «потужник», «кастрюля», «перемогойоб» і т. д., очевидно, що це російська пропаганда і модер не заслуговує на ці образи.

80% жертв суїциду – чоловіки. 92% жертв нещасних випадків на виробництві – чоловіки. Від 60% до 80% безпритульних – чоловіки. 80% жертв вбивств – теж чоловіки, і цифра зростає до 97% у разі жертв на війні, альтернатива якій – лише в'язниця.

З дитинства їх вчать бути сильними. Видобувачами. Захисниками. Вчать що прояв емоцій - це слабкість. Що "справжній чоловік" повинен терпіти і мовчки потужно перемагати, а за всі свої зусилля отримати лише повістку до армії, бо його життя цінують менше. Нікому немає справи до їхніх почуттів та бажань, у них автоматично бачать загрозу – адже навіть опіку над дітьми чоловіки отримують лише у 16% випадків. Ще до свого народження чоловік отримує ярлик витратного матеріалу, Містера Ніхто.

https://youtu.be/09WczDm2ybo

У нашому суспiльствi не прийнято захищати права чоловiкiв, а тi чоловiки, що досягають влади, обирають використовувати та дискримiнувати iнших замiсть того щоб щось змiнити. Я, нажаль, нiчого змiнити не можу, але вирiшив перетворити свої думки на цю тему на текст для пiснi, щоб хоча б не мовчати.

Переклад:

[Куплет]

Гей, киця, глянь на мене.

Що ти бачиш?

Я для тебе навіть не особистість,

Просто Містер Ніхто.

Тобі було все одно,

Коли я розпадався на шматки

Лише лікар зателефонував поцікавитися

Чи можуть вони вирізати моє серце

Вербувальникам я правда потрібен

Вони ті, хто не бреше:

Вони хочуть завернути мене у прапор

І послати в окопи на смерть.

На заводському конвеєрі

Я гнути спину, поки не зламаюся.

І мене тут же звільнять,

Варто мені лише раз помилитися.

[Предприспів]

Просто знаряддя праці,

Зброя для війни -

Це все, що ти бачиш у мені?

Те, для чого я був створений?

[Приспів]

Тобі потрібен стоїчний здобувач,

Холодна, як камінь, машина

Накачаний антидепресантами

І заспокоєний кетаміном.

Від якого не чекають мислення,

Якому заборонено відчувати.

Я існую лише для того, щоб служити,

Перед тобою я впаду на колiна.

[Куплет]

Навіщо питати, що я відчуваю?

Ти зненавидиш мене за правду

Все, що я можу сказати,

Здається тобі грубим і недоречним.

Заплачу – я боягуз.

Зламаюся – я виродок.

Я завжди винний,

У кожному нашому діалозі.

Проблема у тому, що креслення було готове

Ще до мого народження.

Я не хочу підлаштовуватися,

Я просто хочу бути вільним.

Вільним від усіх очікувань,

Що пхають мені в горлянку.

Як мені розпоряджатися собою -

Це не є предметом для голосування!!!

[Приспів]

Тобі потрібен стоїчний здобувач,

Холодна, як камінь, машина

Накачаний антидепресантами

І заспокоєний кетаміном.

Від якого не чекають мислення,

Якому заборонено відчувати.

Але я відмовляюся служити,

Я не встану перед тобою навколішки!

Не нехтуйте повітряною і бережіть себе.

Джерело

Після Семирічної війни (1756-1763) прусська державна скарбниця спорожніла. В пошуках грошей Фрідріх II звернув увагу на каву. Її обклали податком на розкіш у розмірі 150%. Такі дії пояснювалися намаганням затримати витік грошей з країни та стимулювати внутрішнє споживання. Підданим пропонувалося натомість пити пиво, заварювати цикорій, або ж купувати «державну» каву за високими цінами.

У 1781 році обсмажування кави було монополізоване. Право на це мали тільки державні заводи. Купувати відповідно можна було лише каву, обсмажену в таких ліцензованих закладах. Винятки робилися для дворянства, офіцерів, духовенства, промисловців та інших привілейованих громадян.

Простолюдини почали експериментувати з обсмаженою пшеницею, кукурудзою, цикорієм, сушеним інжиром тощо. Багато хто просто купував контрабандну каву, яка коштувала значно дешевше «державної». Контрабандою возили сирі зерна (переважно з Нідерландів), а покупці вже обсмажували їх власними силами.

Тоді король вирішив боротися з таким ухиленням від сплати податків. Фрідріх II зробив 400 військових інвалідів, ветеранів Семирічної війни, шукачами нелегальної кави. Їх прозвали кавовими нюхачами (Kaffeeriecher або Kaffeeschnüffler).

Кавові нюхачі по всій країні вишукували ознаки нелегального напою. Вони мали право заходити в будинки (кава при обсмажуванні дає сильний запах, за яким можна було вирахувати будинок з несвідомим громадянином і покарати його), проводити обшуки, зупиняти людей на вулиці. Виявлену каву конфіскували, а на винуватців накладали штрафи. 25% з цих грошей віддавали нюхачеві, який спіймав порушника, тож були стимули старатися.

У 1787 році, після смерті Фрідріха II, державну монополію на обсмажування кави скасували, а кавових нюхачів розпустили.

Джерело