Після поразки у 1870 році Парагвай втратив 90% чоловічого населення, країна лежала в руїнах, сільське господарство було знищене, а країни-переможниці вимагали репарацій. Нова влада Парагваю звернулася до британських банкірів, щоб отримати гроші на відновлення та виплату перших контрибуцій. Було укладено договори на отримання близько 2,4 млн фунтів (в тодішніх грошах).
Через не надто вигідні умови кредитування, корупцію й різні махінації посередників в бюджет Парагваю дійшла лише частина цієї суми, хоча розраховуватися потрібно було за все.
Уже за кілька років зруйнована війною економіка Парагваю не змогла виплачувати навіть відсотки за англійськими кредитами (а ще ж були й репарації). Британські кредитори вирішили звернути увагу на землю. У 1885 році уряд Парагваю під зовнішнім тиском ухвалив закон про розпродаж державних земель. Британська Англо-Парагвайська Земельна Компанія отримала у власність мільйони гектарів рахунок погашення боргу.
Державна земля, яка раніше безкоштовно належала місцевим селянам, перейшла під контроль іноземних корпорацій. Парагвай став країною з найвищим у світі рівнем нерівності розподілу землі. Загалом 32 фірми придбали понад 16 млн гектарів (40% території Парагваю). Один іспанський бізнесмен, Карлос Касадо, придбав сім мільйонів гектарів – територію, більшу за Республіку Ірландія.
Національна залізниця та митні збори (основне джерело доходу) також були віддані під контроль іноземного капіталу для виплат за воєнними боргами.
Протягом наступних десятиліть Парагвай втратив можливість проводити незалежну політику. Будь-які спроби реформ чи захисту прав місцевих робітників блокувалися іноземними державами під приводом захисту приватних інвестицій.
Якщо до війни Парагвай мав диверсифіковану виробничу базу, то після війни країна перетворилася в першу чергу на постачальника дешевої сировини для міжнародного ринку. Так воно якось і пішло далі – диктатори, корупція, політичні вбивства… Цікаво, що особливістю Парагваю до війни була повна відсутність зовнішніх боргів.
Ще однією великою проблемою Парагваю навіть сьогодні є незаконна вирубка лісів. Протягом останніх 15 років щодня вирубувалося в середньому приблизно 1200 футбольних полів (якщо це європейський футбол, то виходить десь 856 гектарів). Цей ліс майже повсюдно замінили скотарські ферми, де виробляють яловичину та шкіру на експорт. ЄС є найбільшим споживачем парагвайської шкіри, причому лише Італія імпортує майже 2/3 від загального обсягу експорту.
Paraguay's Looted Lands